передбачати — 1) = передбачити (уявляти подальший хід, розвиток чогось), провидіти, прозирати, прозирнути; завбачувати, завбачати, завбачити (перев. щодо явищ природи); віщувати, пророкувати, пророчити, передрікати, передректи, прорікати, проректи, провіщати,… … Словник синонімів української мови
передбачати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
предвиджати — передбачати … Лемківський Словничок
передбачення — я, с. 1) Дія за знач. передбачати, передбачити. 2) Здатність передбачати майбутнє, те, що має відбутися. || План, проект, здогад. •• Науко/ве передба/чення вид прогнозу подій та явищ, який заснований на вивченні об єктивних закономірностей… … Український тлумачний словник
гадати — I а/ю, а/єш, недок. 1) про кого – що і без додатка. Думати, розмірковувати. || Мріяти. 2) перев. із спол. що. Мати думку, міркування з якого небудь приводу; вважати. || Передбачати, припускати. 3) з інфін. Мати намір що небудь робити. ||… … Український тлумачний словник
далекоглядний — а, е. Здатний передбачати події, наслідки чого небудь і т. ін.; передбачливий. || Який відзначається передбачливістю, урахуванням перспективи розвитку … Український тлумачний словник
закладати — I а/ю, а/єш, недок., закла/сти, аду/, аде/ш, док., перех. 1) Класти, засовувати щось куди небудь, за що небудь. || Вставляти, поміщати кудись, у що небудь із певною метою, у певній кількості. || Класти корм худобі. || Помічати місце в книзі і т.… … Український тлумачний словник
інтуїція — ї, ж. 1) Здатність людини в деяких випадках несвідомо, чуттям уловлювати істину, передбачати, вгадувати що небудь, спираючись на попередній досвід, знання й т. ін.; чуття, проникливість, здогад. 2) В ідеалістичній філософії – безпосереднє… … Український тлумачний словник
класти — кладу/, кладе/ш, недок., перех. 1) Поміщати в що , куди небудь; розміщувати десь. || Поміщати в лікарню, клініку тощо. || Розміщувати на нічліг. || Вносити на збереження до ощадної каси, банку тощо (про гроші). || Складати що небудь в одне місце… … Український тлумачний словник
намічати — а/ю, а/єш і рідко намі/чувати, ую, уєш, недок., намі/тити, і/чу, і/тиш, док., перех. 1) Робити позначку на чому небудь; відмічати, помічати. 2) Тонкими лініями, штрихами визначати контури чого небудь. 3) Передбачати робити що небудь; планувати.… … Український тлумачний словник
